Новини Блоги Коронавірус Місцеві вибори
Місцеві вибори Коронавірус Новини Блоги Facebook Telegram

Вибори у Білорусі: що відомо про долю опонентів Лукашенка

Вибори у Білорусі: що відомо про долю опонентів Лукашенка

9 серпня, у Білорусі пройшли вибори президента, які викликали немало суперечностей у ЗМІ. Зокрема, яка доля спіткає головну суперницю Лукашенка – Світлану Тихановську. Для порівняння, редакція zPost.me зібрала для вас список головних конкурентів Олександра Лукашенка на президентських виборах від 1994 року та їхню долю.

Вибори 1994 року – В’ячеслав Кебич

 

Колишній прем’єр-міністр у 1990-94 роках був головним опонентом Олександра Лукашенка на виборах 1994 року. Тоді у першому турі Олександр Лукашенко набрав 44,82 %, а В'ячеслав Кебич — 17,33 %. Згодом у другому турі з колосальною перевагою виграв Лукашенко – 80,1% проти 14,1. Такий провал нещодавно Кебич пояснив в інтерв’ю одній з місцевих газет:

- В'ячеслав Францевич, чому тоді, в 94-му, про вас, чинного прем'єр-міністра, мало не в один голос говорили - «довів країну»? Багато йшли на вибори голосувати саме проти вас. Чому Кебич тоді здавався монстром? 

- Це нагадує мені сьогоднішню ситуацію в Україні — голосували не за Зеленського, а проти Порошенка ...
Хочу вам відповісти — може бути, це останній раз, коли я можу сказати хоч що-небудь у своє виправдання. Коли існував СРСР, теж не завжди було приємно, але було терпимо. Якщо чогось не вистачало, на підприємствах, заводах були столи замовлень — там можна було знайти все.

З 1994 після програшу на президентських виборах В’ячеслав Кебич очолив Торгово-фінансовий союз, в якому працює і нині.

Вибори 2001 – Володимир Гончарик

 

Глава білоруської Федерації профспілок Володимир Гончарик був єдиним кандидатом від опозиції на виборах 2001 року. За результатами, оголошеними ЦВК, він набрав 15,65% (Лукашенко - 75,65%) і заявив, що результати були сфальсифіковані. Верховний суд відмовив у задоволенні його скарги. Незабаром після виборів Гончарик пішов як з політики, так і з профспілкової діяльності. За повідомленнями ЗМІ, зараз на пенсії.

Вибори 2006 – Олександр Мілінкевич

 

Колишній віцемер Гродно став єдиним кандидатом від опозиції в результаті проведеного Конгресу демократичних сил, за підрахунками ЦВК, на виборах набрав 6,1%. Прихильники Мілінкевича і ще одного кандидата, ексректора БДУ Олександра Козуліна, зібралися в центрі Мінська і розбили наметове містечко. Акцію розігнали через чотири дні, заарештували понад 500 осіб. Козуліна засудили до п'яти з половиною років в'язниці за звинуваченням в організації масових заворушень, пізніше він був помилуваний.

Мілінкевич отримав 15 діб арешту після пам'ятних заходів, присвячених аварії на ЧАЕС. Двічі (у 2010-му і 2015-му) заявляв про наміри знову балотуватися на пост президента, але в підсумку відмовлявся висуватися. З 2006 по 2016 рік очолював білоруський демократичний рух «За свободу!».

Вибори 2010 – 8 кандидатів від опозиції

 

У бюлетень увійшли десять кандидатів, вісім з них — від опозиційних сил. На цих виборах Лукашенко отримав 79,65%. У ніч після виборів відбулася акція протесту проти оголошених результатів, її розігнав ОМОН, було порушено справу про масові заворушення. Серед затриманих були сім кандидатів в президенти, п'ятеро отримали судові вироки.

Вибори 2015 – Тетяна Короткевич

 

Президентська кампанія 2015 року стала першою, в якій брала участь жінка. Короткевич посіла друге місце, набравши 4,4% голосів. Після виборів продовжила займатися громадською діяльністю в кампанії «Говори правду», заснованої Володимиром Некляєвим, метою якої, були заявлені мирні зміни. З 2017 року стала співголовою зареєстрованого однойменного об'єднання разом з Андрієм Дмитрієвим — одним з кандидатів на президентських виборах 2020 року.

Вибори 2020 – Світлана Тихановська

 

Світлана Тихановська балотувалася після того, як основні суперники Лукашенка на майбутніх виборах виявилися під арештом або за кордоном. Вона висунула свою кандидатуру замість чоловіка, блогера Сергія Тихановського, якого затримали перед виборами.

За попередніми даними ЦВК Білорусі, Тихановська набрала 10,9% голосів, Лукашенко - 80,08%. У штабі опозиційного кандидата не визнали результати виборів, вважаючи, що дані з дільниць показують перемогу саме глави опозиції, і зажадали мирно передати владу. Увечері після закриття дільниць в Мінську та інших містах країни почалися протести.

11 серпня, на другу добу після виборів, стало відомо про від'їзд Тихановської з країни. Вона записала два відеозвернення, в першому заявивши: «Я думала, що вся ця кампанія мене сильно загартувала і я витримаю все. Але я так і залишилася тією слабкою жінкою, якою була спочатку. Я прийняла дуже важке для себе рішення, і це рішення я прийняла абсолютно самостійно ».

Також у зверненні, яке вона читала з листа, Тихановська закликала громадян «Не протистояти міліції, не виходити на площі, щоб не наражати свої життя небезпеці».

Згодом, вона записала ще одне відеозвернення, в якому заявила, що готова стати лідером опозиції та закликала людей боротись проти свавілля влади та міліції.

Підписуйтесь на zPost.me в соцмережах:
Більше інформації у Telegram-каналі

Головне про коронавірус:
Також читають: