Новини Блоги Коронавірус
Місцеві вибори Коронавірус Новини Блоги Facebook Telegram
Артем Ріпенко

17 цвяхів у труну російської диктатури

17 цвяхів у труну російської диктатури

Російська диктатура впаде. Переконаймось разом, провівши невеличке тестування за переліком з 17 слабких сторін диктатур, розкритих Джином Шарпом в його роботі «Від диктатури до демократії», та спираючись на відкриту інформацію (лінки по тексту). Тож, поїхали:

1. Співпраця багатьох людей, груп та установ, необхідних для роботи системи, може бути обмежена або скасована (ними).

Диктаторам ніколи не потрібні потужні інститути громадянського суспільства. Так є й в росії. Опозиція є маріонетковою. Лідери думок, комедіанти, «опозиціонери та критики» один за одним відтворюють те, що доведено ним владою як дозволене. Схильність до зменшення впливу людей, їхніх груп та інституцій перетворюється на одержимість диктатора. Багато організацій в росії поза законом, визнані екстремістськими або ж звинувачені в шпигунстві на користь США та інших держав. В умовах санкційного тиску та ізоляції групи людей, які необхідні для повноцінного функціонування держави та громадянського суспільства, у тому числі лідери думок, діячі культури та мистецтва залишають росію з політичних, ідеологічних, економічних та інших міркувань https://uatv.ua/bespretsedentnaya-migratsiya-rossiyan-lyudi-begut-ot-putina-mnenie-gudkova/.

Росію покидають іноземні компанії, організації, інституції та іноземні громадяни, які відігравали значну роль у соціально-економічному житті. Є й такі, що залишились, поки що… https://www.nytimes.com/interactive/2022/04/07/opinion/companies-ukraine-boycott.html

2.Вимоги та наслідки політики режиму обмежують його здатність приймати та впроваджувати суперечливі рішення.

Акту агресії проти України передували роки «досягнень» путінського режиму, широко висвітлюванні слухняними телеканалами та інтернет виданнями по всій росії (тут лінк зайвий). Український жорсткий та безкомпромісний опір змусив диктатора змінити свої попередні плани, але не відмовитися від них. Інакше він — політичний труп. Отже, путін потрапив у пастку власних неадекватних амбіцій та політики останніх років https://imrussia.org/en/opinions/3440-nowhere-to-retreat-vladimir-putin-is-trapped-in-ukraine

3. Система може стати інертною, втративши здатність швидко адаптуватися до нових ситуацій.

Російська державна система надзвичайно закостеніла та неадаптивна. Державні інституції вкрай важко пристосовуються до нових ситуацій і викликів, функціонуючи у власній реальності. За допомогою ЗМІ, ботів, пропагандистів, інших симулякрів, а також карально-репресивної системи неіснуюча реальність стає реальною для широких мас. Її боронять та цементують “філософи” та “ідеологи режиму”, церковні діячі, які зомбують та навіть примушують повірити. Подекуди такі особи безпосередньо працюють на російські спецслужби https://texty.org.ua/fragments/106512/propahandysty-v-ryasah-gur-oprylyudnylo-dani-chleniv-rpc-yaki-ahituyut-za-vijnu-proty-ukrayiny/4

4. Персонал і ресурси, виділені для виконання існуючих завдань, не будуть легко доступними для нових потреб.

Ті самі обличчя роками обіймають найвищі державні та політичні посади. В свою чергу, свіжі обличчя та нестандартні погляди можуть являти пряму загрозу для системи. Дивно, але в росії спостерігається кадровий голод, а всі наявні посадовці вже зайняті своїми «завданнями» та «проектами» зі збереження системи та збагачення верхівки. Складні відносини груп російських еліт https://carnegiemoscow.org/commentary/81037наразі трансформуються у повну концентрацію влади в руках путіна, який прагне до одноосібного прийняття найважливіших рішень.

Система державного управління прагне стати спадковою, непіддатливою до зовнішнього впливу та коливань. Проте жодна країна не є закритою системою. За відсутності навичок персоналу адаптуватись до мінливих геополітичних, економічних та екологічних реалій система стає неконкурентною.

Фінансові потоки від експорту російських ресурсів фактично зарезервовані під існуючі потреби з урахуванням іманентного «коефіцієнту розкрадання». Експортовані копалини, газ та нафта у розроблених родовищах обмежені. Дохід росії від експорту первинної сировини та енергоресурсів все ще зависокий, але він залежить від попиту та використання альтернативних джерел у європейських та інших країнах. Перебудувати торгові та технологічні схеми продажу ресурсів під впливом санкційних обмежень — дорога та непроста справа. Тож, поступове посилення впливу економічних санкцій на росію призведе до суттєвого зниження прибутковості експорту https://www.bbc.com/news/58888451. В таких умовах росія буде позбавлена ресурсів для вирішення нових завдань.

5. Підлеглі, побоюючись не сподобатися своєму керівництву, можуть не повідомляти точну або повну інформацію, необхідну диктаторам для прийняття рішень.

Саме це відбувається в росії останніми роками. Радники путіна та його найближче оточення значно спотворюють інформацію «у папочках», що потрапляє на стіл диктатора. Наслідки — помилкові рішення, засновані на неадекватній, необ’єктивній та неповній інформації. Результати «перемог» та «успіхів» російської армії та спецслужб спостерігаємо в Україні https://www.radiosvoboda.org/a/news-putin-viyna-radnyky/31779124.html

6. Ідеологія може розмиватися, а міфи та символи системи можуть стати нестійкими.

Російська ізоляція через триваючий тиск міжнародних санкцій, а також внутрішні економічні та соціальні проблеми, досягне піку приблизно у 2025+ https://www.economist.com/leaders/2022/08/25/are-sanctions-working

Паралельно розкладатиметься путінська ідеологія. Міфи та символи омріяної диктатором імперії, підхоплені російськими пропагандистськими режисерами, сценаристами, художниками та письменниками, та оплачені переважно державними фінансами і тіньовим капіталом, теж будуть зруйновані як фейки. Не врятують також церковні діячі, які de facto перетворились на окрему гілку влади й впливу, вихваляючи владу та підтримуючи пропагандистський наратив серед віруючих.

Міф про велич, непереможність та невразливість росії буде остаточно розвіяний. Власне кажучи, один з найпотужніших «підміфів» цього міфу, — про непереможність «другої армії світу», вже вдало та ефективно розвінчується силами ЗСУ https://tsn.ua/en/ato/it-s-hard-but-we-move-forwards-zaluzhnyi-about-afu-s-counteroffensive-operation-video-2154394.html

7. Якщо присутня сильна ідеологія, яка впливає на погляди щодо реальності, тверде її дотримання заважає бачити дійсні умови і потреби.

Життя в бункері із жорстким обмеженням вхідної інформації про реальні події в росії та за кордоном впливає на сприйняття реальності диктатором. Путін майже не користується Інтернетом, не має смартфону та допускає до себе лише декілька осіб після проходження карантину та отримання результатів аналізів. Створений навколо нього віртуальний світ має мало спільного з реальними потребами населення https://chas.news/news/putin-internetom-ne-koristuetsya-gadayu-navit-ne-vmie-frantsuzka-zhurnalistka

8. Неефективність та некомпетентність бюрократичного апарату або надмірний контроль і регулювання можуть зробити функціонування системи неефективним.

Росія має безпрецедентний рівень корупції у всіх секторах, який культивується та ретельно охороняється державними службовцями. Поліцейське та прокурорське насильство давно стало нормою. Система державного управління є суворо вертикальною, де державні службовці стимулюються страхом і спрагою наживи. За цих умов система функціонує неефективно, запускаючи часовий механізм для неминучого колапсу https://www.gisreportsonline.com/r/russia-stop-corruption/

9. Внутрішні інституційні конфлікти, особисте суперництво та ворожнеча можуть зашкодити і навіть порушити функціонування диктатури.

Найближчі помічники та поплічники путіна, його особисті друзі фактично є непримиренними суперниками за увагу диктатора. Представники різних фінансових і кримінальних кланів перебувають у стані ворожнечі, вдаються до наклепу один на одного та інших маніпуляцій. Результат один — фатальні помилки та прорахунки диктатора https://www.ukrinform.ua/rubric-ato/3421171-v-otocenni-putina-rozkol-sestero-oligarhiv-vistupili-proti-vijni-rnbo.html

10. Інтелектуали та студенти можуть почати гостро реагувати у відповідь на обмеження, доктриналізм і репресії.

Фактично, вони покидають Росію прямо зараз. Ті, хто вирішив залишитися, беруть участь в акціях протесту проти влади та її політики, інші — залякано мовчать, побоюючись відповідальності. Ситуація докорінно зміниться, коли влада диктатора остаточно ослабне https://www.economist.com/international/2022/08/09/much-of-russias-intellectual-elite-has-fled-the-country

11. З часом суспільство може стати апатичним, скептичним та навіть ворожим до режиму.

Такі тенденції стають відчутнішими в умовах прогресуючих та системних помилок диктатора. Спостерігається погіршення рівня життя населення поряд із відчуттям ізольованості від цивілізованого світу https://tsn.ua/ato/a-de-groshi-za-zagiblih-rosiyskiy-pravozahisnik-rozpoviv-pro-nevdovolennya-u-rosiyi-2074342.html

12. Можуть загостритися регіональні, класові, культурні чи національні конфлікти.

Росія, з її 17+ мільйонами квадратних кілометрів, складається з різних національностей, які різняться між собою більше, ніж мають спільного. Оскільки вони не об’єднані факторами добробуту, єдине, що підживлюється для збереження умовної цілісності такого населення, це ідея. Жодні поліцейські заходи не можуть забезпечити безпеку режиму по всій країні величезного розміру. В міру того, як так звана «російська ідея» розчиниться на фоні фатальних помилок політики путіна, загострюватимуться регіональні, класові, культурні та національні конфлікти. Так, етнічні конфлікти вже вибухають в російській армії на теренах безпрецедентного військового опору українців https://tsn.ua/ato/stavlyat-navkolishki-ta-strilyayut-v-odin-odnogo-v-okupaciyniy-armiyi-pochastishali-etnichni-konflikti-2125120.html

13. Владна ієрархія диктатури завжди, певною мірою, нестабільна, а часом і надзвичайно нестабільна. Окремі особи не тільки залишаються на тому самому місці в системі, але і можуть просуватися вгору або опускатися. Їх часто усувають та замінюють новими людьми.

Кадрова політика кремля розкриває справжнє обличчя диктатури. Літніх і часом залежних від алкоголю та препаратів державних службовців утримують радше через їхню лояльність та історію особистих стосунків, ніж через їхній професіоналізм. А іноді, вони просто зникають… Нові обличчя обираються також серед своїх та відданих https://poland.postsen.com/world/68136/Putin-and-Medvedev-are-complimenting-each-other-One-is-mediocre-the-other-–-Russia’s-main-alcoholic--World-news.html

14. Частина поліцейських або військових сил можуть діяти у власних цілях, навіть проти волі диктаторів, у тому числі, включаючи можливість державного перевороту.

Фактично, це відбувається в росії. Провал планів диктатора під час російської загарбницької війни в Україні виявить приховані цілі російського генералітету, які не завжди збігаються із вказівками офіційного кремля https://www.5.ua/polityka/rosiiski-heneraly-sabotuiut-viinu-v-ukraini-bellingcat-276432.html

15. Якщо диктатура нова, потрібен час, щоб вона добре закріпилася.

Це єдине, де росія вже має успіх. Будівництво диктатури в росії за багатьма ознаками можна вважати завершеним та таким, що перебуває в стадії закріплення https://www.swp-berlin.org/en/publication/russia-on-the-road-to-dictatorship

16. Оскільки в умовах диктатури безліч рішень приймається невеликою кількістю людей, вірогідно, трапляються помилки в судженнях, політиці та діях.

Вони трапляються щодня. За даними розвідки путін особисто контролює бойові дії в Україні, як свого часу робив Гітлер. Надмірна концентрація важелів впливу в руках путіна на тлі його вікових змін та ймовірних серйозних захворювань призводить до суттєвих прорахунків як на полі бою, так і у вирішенні внутрішніх соціально-економічних проблем https://www.telegraph.co.uk/world-news/2022/05/17/vladimir-putin-takes-personal-control-russias-faltering-donbas/

17. Якщо режим прагне уникнути цих небезпек і децентралізує контроль у прийнятті рішень, його контроль над центральними важелями влади може бути втрачений

Потерпаючи від санкційного впливу, а також економічного занепаду експортоорієнтованої нетехнологічної ресурсної економіки, на тлі посилення соціальної напруги, диктатор може бути вимушений зробити деякі кроки в напрямку децентралізації свого вертикально орієнтованого управління та суцільного контролю. Це призведе до фатальних наслідків для диктатури. Такі ж самі результати неминучі, якщо подальше прийняття рішень буде ще жорсткіше зосереджено в руках диктатора. Саме так диктатура опиняється в глухому куті.

Ми бачимо, що диктатура путіна зірвала джекпот Джина Шарпа: виявлено наявність усіх вразливих місць диктатури. Імперію на базі диктатури збудовано не буде. Крах останньої - питання часу.

Підписуйтесь на zPost.me в соцмережах:
0
0
0
0
Більше інформації у Telegram-каналі

Головне про коронавірус:
Також читають: