Новини Блоги Коронавірус
Місцеві вибори Коронавірус Новини Блоги Facebook Telegram
Ярослава Гресь

Зеленський виголосив найкращу промову за час президентства

Зеленський виголосив найкращу промову за час президентства

Сьогодні Володимир Зеленський виголосив у Мюнхені найкращу промову за час свого президентства. Я хочу подякувати за неї.

Я не голосувала за Зеленського, я з 23%. Мені багато всього не подобається. Але сьогодні я усвідомлюю, що єдиний шанс України перемогти цей мордер і морок — триматися разом. Об‘єднати зусилля усіх, хто любить країну і вірить у неї. Усіх. Геть дурні чвари з несуттєвих питань, сварки на рівному місці, срачі та істерики, недолугі припущення та перепости джерел, які не витримують жодної критики.

Я дякую усім, хто докладає зусиль на міжнародній арені, щоб в Україні був мир. Українським дипломатам, міжнародним партнерам, іноземним журналістам, які висвітлюють історію по всьому світу. Усім і кожному.

Я вірю в нашу армію.

Я вірю в Україну.

І декілька тез з промови, повний її текст є на сторінці Андрій Пишний:

Україна хоче миру. Європа хоче миру. Світ каже, що не хоче воювати, а Росія — що не хоче нападати. Хтось із нас бреше. Це – ще не аксіома, але вже не гіпотеза.

Коли на шкільному подвір’ї з’являється воронка від бомби, у дітей з’являється питання: невже світ забув свої помилки ХХ століття? До чого призводять спроби умиротворення?

Як питання "Навіщо вмирати за Данциг?" обернулося необхідністю вмирати за Дюнкерк і за десятки інших міст Європи і світу. Ціною у десятки мільйонів життів.

Це страшні уроки історії. Я лише хочу переконатись, що ми з вами читали одні і ті ж самі книги.

Архітектура світової безпеки крихка. Потребує оновлення. Правила, які світ погодив десятки років тому, більше не працюють. Не встигають за новими загрозами. Не дієві для їх подолання.

Це сироп від кашлю, коли потрібна вакцина від коронавірусу.

Три роки тому саме тут Ангела Меркель сказала: "Хто підбере уламки світового порядку? Тільки всі ми разом!" Аудиторія аплодувала стоячи. Але, на жаль, колективні овації не переросли у колективні дії. І зараз, коли світ говорить про загрозу великої війни, постає питання: а чи лишилося що підбирати?

Ми будемо захищати свою землю. Маючи підтримку партнерів чи не маючи. Надають нам сотні одиниць сучасної зброї чи 5 тисяч шоломів.

Ми цінуємо будь-яку допомогу, але всі мають розуміти: це НЕ благодійні внески, про які Україна має просити чи нагадувати. Не благородні жести, за які Україна має низько вклонятись.

Це ваш внесок у безпеку Європи та світу. Де Україна 8 років є щитом – надійним, до речі. І 8 років стримує одну з найбільших армій світу. Яка стоїть вздовж наших кордонів, а не кордонів ЄС.

Хай там як, ми будемо захищати свою землю, стоїть у нас на кордоні 50 тисяч, 150 тисяч чи 1 мільйон солдатів будь-якої армії. Щоб дійсно допомогти Україні, не потрібно казати, скільки їх, скільки військових, скільки техніки. Потрібно сказати, скільки НАС.

За відмову від третього у світі ядерного потенціалу Україна отримала гарантії безпеки. Тієї зброї у нас немає. Безпеки у нас немає також. Немає і частини території, що за площею більша ніж Швейцарія, Нідерланди чи Бельгія.

А головне – немає мільйонів наших громадян, громадян України. Усього цього немає.

Отже дещо є. Це право. Право вимагати перейти від політики умиротворення до забезпечення гарантій безпеки і миру.

Я дякую всім державам, які сьогодні підтримали Україну. І словом, і деклараціями, і конкретною допомогою. Тим, хто сьогодні на нашій стороні. На стороні правди і міжнародного права.

Я не називаю наших друзів поіменно – не хочу, аби деяким іншим країнам було соромно. Але – це їхня справа. Їхня карма. І це на їхній совісті.

Щоправда, не знаю, як вони зможуть пояснити свої дії двом вбитим і трьом пораненим сьогодні в Україні солдатам. А головне - трьом дівчаткам з Києва. Одній 10, другій 6, третій – всього рік. Сьогодні вони лишилися без батька. О 6-й годині ранку за Центральноєвропейським часом.

Коли український розвідник, капітан Антон Сидоров, загинув внаслідок обстрілу з артилерійської зброї, що заборонена Мінськими угодами.

Я не знаю, про що саме він подумав у останню мить свого життя. Він точно не розумів, яка адженда потрібна комусь для зустрічі, щоб закінчити війну.

Але він точно знає відповідь на запитання, яке я озвучив на початку. Він точно знає, хто з нас бреше.

Вічна пам'ять йому. Вічна пам'ять усім загиблим сьогодні і за роки війни на сході нашої держави. Дякую.

Підписуйтесь на zPost.me в соцмережах:
0
0
0
0
Більше інформації у Telegram-каналі

Головне про коронавірус:
Також читають: